ПРОМОВА, ВИ,
Промова, ви, ж. Рѣчь. Царь Наливай промову промовляє. К. ЦН. 240. Богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. І. 230. Ум. Промовка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 473.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПРОМОВЕН, ВНА, ВНЕ →← ПРОМНЯВКАТИ, КАЮ, ЄШ,